showcase-feature.png
Головна Статті Навіщо танцювати?
Навіщо танцювати?
There are no translations available.

КОНЦЕРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Для молодшого шкільного віку характерне велике бажання до виступів та бажання показати себе. Дуже багато дітей хочуть щоб мама, татко, бабуся побачили їх на сцені. Вони вже досить чітко розуміють, що стають маленькими артистами. Але діти навіть не можуть уявити всю ту колосальну роботу, яку вони повинні провести над собою, щоб підготувати себе до виступу. Діти емоційні і не розуміють, що виступ – це не тільки приємний вихід на сцену, а ще зібраність, яка зможе допомогти показати все, чому вчитель навчив їх на репетиціях у хореографічному залі. Тому задача викладача – пояснити всю відповідальність концерту, налаштувати дитину так, щоб вона зрозуміла, що концерт – це свято, яке дитина робить собі сама своїм виступом та своїм результатом, який вона зможе показати на сцені.

Дуже важливо для таких маленьких артистів провести декілька репетицій в костюмах. Адже, як тільки діти одягають костюми, вся їх увага концентрується на собі, на своєму зовнішньому вигляді. Дитина дивиться на себе у дзеркало і забуває про лінії, музику, малюнок, рухи. Педагогу необхідно дати час звикнути дітям до костюмів. Один або два рази пройти номер не для відпрацювання рухів, техніки або малюнку, а для того, щоб діти відчули себе в костюмах так же вільно, як і в репетиційній формі.

Будь-який публічний виступ викликає хвалу або незадоволення тих, хто його дивиться. Дуже рідко глядач залишається байдужим. тому досить важливим є той момент, що саме на перших кроках маленького артиста ми, викладачі, надали йому змогу відчути, що його сприймають, що те, що він творить своїми маленькими ручками та ніжками, важливе і що глядач отримує естетичне задоволення від його виступу. Дитина відчує свою причетність до створення свята, яке у інших людей викликає позитивні емоції, і вже не зможе залишатися байдужою до того, що вона робить на сцені.

Після виступу обов’язковий аналіз проведеного заходу. Діти дуже хочуть знати думку свого вчителя, для них це – життєво необхідне. Педагог повинен вказати не лише на мінуси, але і на ті позитивні моменти, які сподобалися йому під час виступу. Головне, щоб дитина зрозуміла, що вона завжди має змогу виправити свої помилки, і що є завжди можливість рухатись далі.

Але ці перші кроки на сцені можуть дуже швидко спровокувати „зіркову хворобу”. Тому, на мій погляд, в цьому віці основна задача – дати школу, основу, і тільки після цього активно розвивати концертну діяльність.

Постає питання про розтанцьовування дитини. Так, дійсно, без виступу на сцені перед великою кількістю глядачів ми ніколи не зробимо з нашого учня справжнього артиста, бо лише практика може позбавити його страху перед глядачем. З власного досвіду можу зауважити, що два концерти за учбовий рік та пари відкритих уроків досить для розтанцьовування дитини та є оптимальною альтернативою між шкільною діяльністю та концертною.