showcase-feature.png
Головна Статті
Статті
ТАНЦІ В ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Понеділок, 23 листопада 2009 10:55

Андрій Гуменюк


Середовище, в якому побутували і розвивались українські народні танці

Український народ здавна славився яскравим народним мистецтвом. Кожна визначна подія в житті громади чи сім’ї перетворювалась у свято, на якому виконували пісні, танці, інструментальну музику. Таких подій було дуже багато.

В сиву давнину напровесні, як тільки забринить в небі чарівна пісня жайворонка, дівчата гуртом виходили на околицю села чи міста і піснями, які називають веснянками, гаївками чи гагілками, «закликали весну». В змісті цих радісних пісень відображені воскресаюча природа, тема кохання тощо. Вславляючи прихід весни, дівчата в своїх піснях-веснянках опоетизовували природу, уявляли її в образі людини, яка несла їм радість і щастя. Весною, коли земля вкривалася зеленим килимом, квітчалася рястом, пролісками, фіалками та іншими барвистими весняними квітами, молодь все своє дозвілля проводила на лоні природи. В цей період року здебільшого дівчата — іноді разом з хлопцями — виконували так звані танки (їх називають хороводами). Незважаючи на те, що хороводи є природним продовженням веснянок, за характером виконання вони істотно від них відрізнялися, бо пісенні мелодії супроводжувалися відповідними рухами, жестами та мімікою.

Отже, хороводи є первісною формою народного танцювального мистецтва, яке збереглося і дійшло до наших днів. Це весняні хороводи— «Подоляночка», «Перепілка», «Мак», «Просо», «Король», «Нелюб», «Кривий танець», «Галка», «Горобей» та багато інших. Серед них були й такі, що за характером нагадували ігри та розваги, зокрема хоровод «Нелюб». Тому й не дивно, що молодь і діти поряд з виконанням хороводів влаштовували різні ігри та розваги: довгу лозу, тісну бабу, хрещик, квач.

Детальніше...
 
ПРОБЛЕМИ ВИЖИВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ТАНЦЮ

Анатолій Богород


Визначне місце в системі формування національної свідомості українців, поряд з народною піснею, посідає й український народний танець. Ще в 1919 році в своїй праці «Теорія українського народного танцю» визначний дослідник танцювального фольклору Василь Костів (Верховинець) зазначав: «Пісня і танець — це рідні брат і сестра!»

Нині народному танцю українців приділяється найменше уваги. Незважаючи на утворення великої кількості музичних шкіл і шкіл мистецтв, проблема відродження фольклорних зразків: пісень і танців залишається невирішеною. Ні для кого не є таємницею, що пісенно-танцювальна спадщина українців заступається сценічними зразками, створеними окремими авторами, які погано обізнані з українським фольклором. Вже на початку ХХ століття Василь Верховинець писав: «Те, що ми до цього часу бачили на сценах,.. — це тільки слабка або погана імітація, а здебільшого еквілібристика в українській одежі під неможливо швидкий темп українського козачка».

Детальніше...
 
НАРОДНІ ТАНЦІ УКРАЇНЦІВ КАНАДИ

Анатолій Богород


Українська фольклористика в Канаді виникла після другої світової війни, коли в канадських університетах розпочалося читання курсів слов'янських мов та літератур. Загалом же українська фольклористика у Канаді історично пов'язана з дослідженнями фольклору у Сполучених Штатах Америки.

В 1888 році в Бостоні було засновано Американське фольклорне товариство. Починаючи з 1889 року, воно проводило щорічно конференції (за винятком 1942-1943 років), на яких його члени читали й обговорювали наукові доповіді.

Фольклористичні дослідження в Канаді розпочалися з вивчення творчості автохтонного населення північно-західного узбережжя знаменитим американським вченим Францом Боасом. Потім розгорнулося вивчення франкомовного населення Канади Маріусом Барбо, який згуртував довкола себе ряд збирачів фольклору. В 1975 році засновано окрему організацію канадських фольклористів (англомовних, франкомовних та національних меншин).

Українці розпочали масово виїжджати до Америки у 1870 році. Публікації про побут перших українських переселенців у Канаді почали з'являтися ще в кінці ХІХ ст.

Детальніше...
 
ЛІТЕРАТУРА З УКРАЇНСЬКОГО ТАНЦЮ

Авраменко В. Українські національні танці, музика і стрій. — Вінніпег, 1947.

Ауєрбах Лев. Рассказы о вальсе. — М.: Советский композитор, 1980. — 176 с.

Балог К.Ф. Мої роси і зорі. — Ужгород: Карпати, 1988. — 61 с.

Блазис К. Танцы вообще, балетные знаменитости и национальные танцы. — М., 1864.

Богород А. Під чию дудку танцюємо? // Народознавство. — жовтень, 1994.

Богород А. Танець у творчості І. Карпенка-Карого // Іван Карпенко-Карий і українська театральна культура. — К., 1995.

Богород А. Танцем славили Богів // Сварог. — № 5. — 1995. — С. 19-20.

Богород А. Український народний танець в писемних джерелах // Дивослово. — № 7. — 1997.

Богород А. Фольклорний танець українців. — К., 1999.

Василенко Ким Васильович. Золоті зерна. — К.: Молодь, 1963.

Василенко Ким. Лексика українського народно-сценічного танцю. — К.: Мистецтво, 1971.

Василенко Кім. Український танець. — К., 1997. — 282 с.

Детальніше...
 
КОЗАЦЬКИЙ ТАНЕЦЬ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ТАНЦІВ

Вадим Купленик

Запропонований посібник нарисів і матеріалів до історії українських народних танців має певну тематичну спрямованість. В її основі лежить проблема походження й розвитку запорозького танцю козак. Цей надзвичайно популярний в минулому танець, в радянські часи зазнав остракізму і за короткий час став майже зовсім забутим. Не згадували про нього й мистецтвознавці, він зник зі сторінок енциклопедичних видань, не виконувався ні професійними, ні самодіяльними колективами на сценічних майданчиках.

Мистецтвознавці, не згадуючи основного історичного танцю козак, перенесли свою увагу на танці козачок і гопак.

Перший — Тетяна Ткаченко, автор відомої праці “Народный танец” (М., 1967), вважає танцем “спритного юнака-підлітка”, a гопак, на думку Андрій Гуменюка, завжди відзначається героїчним забарвленням. Підкреслюючи його імпровізаційний характер, зауважує, що у сценічних обробках гопак має сталу композиційну структуру. Така нечіткість формулювань стала приводом до пошуку нових свідчень про історичні танці українського народу. Бо не міг зрозуміти, як у суворих умовах Запорозької Січі могли створюватись танці для підлітків і не усвідомлював, не відчував героїки у веселому парубоцькому танці гопаку. Нові відомості знайшлись у працях українських і польських етнографів, енциклопедичних виданнях і художніх творах українських письменників ХІХ ст.

Детальніше...
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 Наступна > Кінець >>

JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL